Фабричний пісок виробляється за допомогою процесів механічного дроблення та просіювання після видалення ґрунту та складається з частинок розміром менше 4,75 мм, отриманих із гірських порід, шахтних хвостів або залишків промислових відходів. Можна використовувати широкий спектр сировини, як правило, включаючи граніт, базальт, річкову гальку та бруківку.
Процес виробництва промислового піску зазвичай включає кілька етапів: подача, первинне дроблення, вторинне дроблення, дрібне дроблення (виробництво піску), просіювання та видалення пилу. Як правило, щокова дробарка використовується для первинного дроблення, ударна дробарка для вторинного дроблення та ударна дробарка з вертикальним валом для тонкого дроблення (вироблення піску).
Просіювання є критичним кроком для контролю розміру частинок виготовленого піску; вибір розміру діафрагми екрана безпосередньо впливає як на якість, так і на вихідний обсяг. Більші отвори екрану призводять до більш високого модуля тонкості та меншого вмісту порошку каміння, тоді як менші отвори призводять до нижчого модуля тонкості та більшого вмісту порошку каменю. У стандартних процесах виготовлення піску зазвичай рекомендований розмір отвору 3,5–4,5 мм.
Виробництво промислового піску генерує «кам'яний порошок» (частинки менше 75 мкм). Хоча відповідна кількість кам’яного порошку може покращити характеристики бетону, надмірна концентрація має негативні наслідки; отже, пісок повинен пройти процес знепилювання, щоб регулювати вміст кам’яного порошку. Цей процес має вирішальне значення, тому рекомендується використовувати або повітряний класифікатор сухого процесу, або піскопромивну машину для мокрого процесу.
Один із методів відновлення ресурсів бетонних відходів включає подрібнення в крупнозернистий штучний пісок (з розміром частинок менше або дорівнює 5 мм), замочування цього матеріалу на 1-2 години в цементному розчині (зі співвідношенням води до в'яжучого 0,25-0,50), зливання надлишкової рідини, а потім просіювання і висушування піску гарячим повітрям.
Крім того, штучний кольоровий пісок може бути отриманий за допомогою процесу фарбування, який потім використовується для таких застосувань, як покриття з ефектом каменю. Наприклад, білий пісок спочатку просівається, а потім однорідно змішується з кольоровими пігментами, щоб служити базовим матеріалом для фарбування. Далі слідують такі процеси фарбування, як метод затвердіння сполучною речовиною, коли матеріал покривається сумішшю органічної смоли та неорганічних пігментів, а потім затверджується шляхом випікання, або метод високотемпературного спікання кераміки, де наносяться неорганічні глазурі та згодом сплавляються за допомогою високотемпературного спікання.
