З точки зору технологічного прогресу розробка стійких до тріщин розчинів зміщується в бік багатофункціональних рішень на основі композитів. Самовідновлювальний розчин, який містить мікрокапсульовані загоювальні речовини, може автоматично відновлювати тріщини на ранніх стадіях; тим часом розчин із зміною температури, що регулює фазу, використовує матеріали зі зміною фази для підвищення теплової інерції будівель. Технологія наномодифікації вводить наноматеріали, такі як діоксид кремнію, у розчинову матрицю, заповнюючи пори на нанорозмірі та збільшуючи щільність матеріалу більш ніж на 20%.
Екологічно чисті продукти використовують значну кількість залишків промислових відходів як заміну традиційної сировини, тим самим зменшуючи споживання ресурсів, зберігаючи стабільну продуктивність.
Майбутні тенденції розвитку вказують на те, що стійкий до тріщин розчин стане все більш розумним і спеціалізованим. Розчин для візуалізації напруги містить індикаторні матеріали, що змінюють колір, що робить прогрес утворення тріщин видимим, тоді як провідний розчин використовує провідні наповнювачі для забезпечення електричного моніторингу тріщин. Індивідуальне виробництво дозволить скоригувати механічні параметри матеріалу для узгодження з даними структурного розрахунку конкретних проектів. Крім того, завдяки широкому впровадженню технології інформаційного моделювання будівель (BIM) параметри тріщиностійкого будівельного розчину можна безпосередньо інтегрувати в цифрові моделі будівель, сприяючи оптимізації всього життєвого циклу — від вибору матеріалу до обслуговування та управління.
