Гнучкість в першу чергу характеризується відношенням міцності на стиск до міцності на вигин (або здатністю матеріалу деформуватися під час вигину), що відображає здатність стійкого до тріщин розчину протистояти розтріскуванням при навантаженні або деформації. Нижче співвідношення міцності на стиск і вигин вказує на чудову гнучкість, що робить матеріал менш схильним до утворення наскрізних тріщин, викликаних коливаннями температури або незначними рухами основи.
При оцінці гнучкості важливо враховувати співвідношення між міцністю на вигин і міцністю на стиск; покладатися на одну метрику недостатньо для комплексної оцінки характеристик матеріалу. Високоякісний розчин, стійкий до розтріскування, повинен максимізувати гнучкість, зберігаючи достатню базову міцність, таким чином досягаючи оптимального балансу між міцністю та міцністю.
Для всебічної оцінки рекомендується оцінювати такі параметри, як міцність на стиск, міцність з’єднання, усадка та співвідношення міцності на стиск і згин у поєднанні один з одним, встановлюючи багатовимірний критерій якості. Недотримання будь-якого окремого показника може створити слабке місце, що потенційно призведе до розтріскування конструкції. Лише тоді, коли всі критерії виконані, можна очікувати, що розчин, стійкий до розтріскування, забезпечить призначену захисну функцію в практичних застосуваннях.
